Історія

Найдавніші сліди існування людини на території Онуфріївського району відносять до доби неоліту.

Онуфріївка заснована на початкуXVII сторіччя запорізьким відставним козаком Онуфрієнком, від імені якого й пішла назва населеного пункту. В часи визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років тут була вже чимала слобода, мешканці якої брали участь у походах Богдана Хмельницького. Населення Онуфріївки зростало за рахунок селян — утікачів з Волині, Галичини, Бессарабії, яких приваблювали великі масиви незайманого степу, ліси, річки та розкішні луки. Місцеві жителі займалися переважно тваринництвом, хліборобство було розвинене слабше. Щороку восени тут відбувалися великі ярмарки, на які приїздили Кременчуцькі та Київські купці.

У 1752 році із створенням військових поселень Онуфріївка увійшла до складу Нової Сербії і стала власністю Івана Хорвата — Откуртича, а у 1870-их роках нащадки Хорвата-Откуртича продали ОнуфріївкуМихайлу Івановичу Камбурлею, який був радником, сенатором, цивільним губернатором Волині.

Взимку 1805 року поміщик І. Камбурлей переселив із своїх маєтків Орловської та Тамбовської губерній частину селян-кріпаків. Пізніше десять сімей він виграв у карти у одного поміщика із Куртини, а інших кріпаків виміняв у якогось князя за породисту собаку, цих переселенців він розмістив на своїх землях, заснувавши села Камбурліївка (на честь свого прізвища) та Зибкове. Дотепер ці села, в яких проживають нащадки вихідців з Росії, переважно є російськомовними. Село Вишнівці (колишня Іванівка) виникло 1777року. Поміщик М. Камбурлей в зимівнику запорозького старшини Холодія, купив за 30 крб. сріблом полоненого татарина Петра Сагайдиша, вихрестив його, одружив на українці і поселив на хуторі. Поруч з хутором 1792 року за завданням Камбурлея було оселено декілька сімей вихідців з Польщі. Так виникло село, яке на честь свого батька поміщик назвав Іванівка.

З 1821 року після смерті М. Камбурлея вся його маєтність перейшла у володіння графа Михайла Дмитровича Толстого, який був одружений на донці Камбурлея Катерині Михайлівні. Граф Толстой успадкував села Онуфріївка, Камбурліївка, Лозуватка, Іванівка, тобто, 13 тис. десятин землі. Рід графів Толстих багатий і древній, про що свідчить герб роду з девізом: «Преданностью и усердием».

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Онуфріївської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 1414 осіб, налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, школа, 5 лавок, відбувалось 3ярмарки на рік: Середопісний, Микільський 9 травня та Покровський^[3].

Михайло Дмитрович Толстой був великим землевласником і впроваджував на своїх землях передові методи господарювання, в економії використовувалися на той час доскональна техніка, залізні плуги, кінні молотарки та віялки. Був навіть трактор «Фордзон». На фермах вирощувались коні орденської породи, які користувались попитом у Росії і за кордоном. Вирощувались вівці породи рамбульє (8 тис. голів), корови сіро-української породи (600 голів), вовну з овець відправляли на Білостоцьку і Лодзинську суконні фабрики. На всю потужність працював власний цегельний завод, усі споруди в маєтку побудовано з власної цегли, яка відзначалася високою якістю, зокрема у 1911 р. на кошти графів Толстих (М. М. Толстого та його матері О. Г. Толстой) було збудовано школу, у якій і в наш час навчаються діти, і приміщення якої відзначається привабливим зовнішнім виглядом та внутрішньою продуманістю та красою. Також було зведено лікарню та школу в селі Павлиш. Волосну управу, ветлікарню, будинок священика, земську управу в Онуфріївці.

Відомий український педагог Василь Сухомлинський після закінчення навчання з вересня 1939 по червень 1941 року працював учителем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.